A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Іванівська громада
Тернопільська область, Теребовлянський район

Іванівка

                 ІСТОРІЯ  СЕЛА  ІВАНІВКА

 

      На безмежній рівнині Подільського краю , на просторому живописному краєвиді , розташоване мальовниче село Іванівка . Воно віддалене  на три кілометри від автомобільної траси Теребовля-Гримайлів , в протилежній стороні на південь 6 км  від залізничної станції Деренівка  та на віддалі 15 км  від райцентру  Теребовля .

            Село Іванівка  є центром сільської ради , до якої ще входить село Лозівка , в недалекому минулому до Іванівської сільської ради входив хутір Вікторівка , але як адміністративно-територіальна одиниця перестала існувати через відсутність жителів . Відділення «Довге» перейшло в підпорядкування Мшанецької сільської ради , так як останнє знаходиться на землях вищезгаданої сільської ради .

         В регіональному плані село знаходиться на території Подільської височини , у вододільній частині рік басейнів Серет і Збруча , в місцині витоків річки Тайни , які створюють в межах населеного пункту чотири мальовничі ставки загальною площею 22га водного плеса .

               Географічні координати села Іванівка

                       49*17  пн.ш.   і  25*48  сх.д.

            Клімат помірно континентальний із нежарким літом , м’якою зимою і достатньою кількістю опадів . Середньорічна температура повітря коливається від  6.9* С до 7.3*С . Середня температура січня - 8*С , липня +15*С . Рельєф села рівнинний , грунти-чорноземи опідзолені , мають гумусовий шар (80-90см).

          Село Іванівка лежить у лісостеповій зоні . Лісів на території сільської ради не має .

          Станом  за 2008-2009роки в селі Іванівка зареєстровано:

          2008 рік – 1528 чоловік населення ;    470 дворів  ;

          2009 рік – 1541 чоловік  населення ;    457дворів .

      Перша згадка про село відома з 1576 року , коли дипломом короля Степана Баторія визначено границі Теребовлянських ґрунтів.

      Щодо походження самої назви села існує дві версії . Одна твердить , що першим жителем села був Іван  Буда , за походженням татарин , який потрапив колись у полон до Київських князів , але скоро здобув їхню довіру і отримав дозвіл оселитись у нашій місцевості . Друга версія така: колись ці землі належали князю Івану , від імені якого пішла назва села .

      Найбільш достовірні факти з історії села збереглись із середини ХІХ століття. За даними перепису 1869року в селі  проживало 1701 чоловік .

    У 1900році зроблено найдетальніший перепис населення :

                  - греко-католики   -  1521 чоловік ;

                  - римо- католики  -   996  чоловік ;

                  - жиди                    -     64 чоловіка .

  Усього 2581 чоловік , із них користувались українською мовою 1632 чоловіка , польською – 949 чоловік . В селі було дві релігійні громади.

                                                             - 1-

   До 1880 року в селі була стара дерев’яна  церква . Мала вона приблизно 200 років , бо над вхідними дверима був напис «Той дім направив Микола Шуманчовський – Теребовлянський ловчий – 1739р.», а перед порогом тої церкви була кам’яна плита- надгробок « з року 1617». Нову , гарну церкву , у візантійському стилі господарі села Іванівка побудували її посередині великої площі , з якої розходилися дороги у всіх напрямках села. Звідки ведуть дороги у вулиці «Межи шляхтою», «За цвинтаром», «За Вавриком», «Волощина», «Від двора», «Від Хоросткова», «Горбочок», «Пригірка», «Кут».

    Довкола церкви , що її будову закінчено в 1888 році  і дзвіниці , побудованої у 1892 році був великий цвинтар , обсаджений смерековими деревами  . Крім греко-католицької церкви перед другою світовою війною , в селі було гарне , просторе проборство , з новим багатокімнатним будинком , господарськими будівлями і чудовий сад посаджений отцем Пєсцьоровським .

    В центрі села була римо-католицька церква з проборством , яка збудована на початку ХХ століття . Вона відіграла велику роль в розбудженні польського національного життя , в чому їй допомагала колоніальна політика польського уряду . До того римо-католики села Іванівка їздили молитися в місто Теребовля .

 

          На даний час в колишньому проборстві  , яке збудоване  1928 року знаходиться амбулаторія загальної практики сімейної медицини (АЗПСМ) і сільська рада . Зовнішній об’єм будівлі становить 715м .куб., загальна площа 153м.кв.

      Перша  згадка про працівників датується  1945 роком . Фельдшер , який працював на ФАПі з 1945-1949рр – Красний І.

     В 1950 році відкрився колгоспний родом на 6 ліжок , який функціонував до 1965року .

     З 1993 року ФАП  переведено в амбулаторію , до якої відносяться два ФАПи

ФП с.Лозівка і ФАП  с. Глещава .

    В  2009 році  власними силами і з допомогою спонсора ПОП «Іванівське» директор Білик А.І. провели капітальний ремонт приміщення , підведена водо каналізація .   ( фото  № 1 )

    

 

          Після поділу Польщі в селі Іванівка 27 березня 1854 року  заснована школа і називалась вона тривіальною .

         На 1881 рік школа була вже двокласовою . Діти , навчаючись в ній , отримували елементарні знання з основних предметів . З 1 липня 1888 року Іванівська школа підпорядковувалась шкільному округу з окремим  шкільним  інспектором  окремої шкільної ради в Теребовлі .

        Після першої світової війни в селі Іванівка  була чотирьох класна школа . Директором тоді був п. Капій – відомий західно-український поет .

        У 30-х роках ХХ століття школа стала семирічною . У ній навчалось 170 дітей , було 10 учителів . На цей час школа відігравала важливу роль в

                                                  -2-

 

національно-духовному житті села . З приходом радянської армії на терени

Західної України в вересні 1939 року до школи прийшли нові вчителі , в основному вихідці із східних областей України . У цей час у школі почали викладати фізику, біологію та інші предмети . Школа функціонувала і під час  німецької окупації 1941- 1944 роки , існувала нехватка кваліфікованих педагогів , тому і деякі предмети в школі викладали жителі села , в минулому випускники гімназій .

       Після визволення району  ( с. Іванівки) від німецьких окупантів відновлюють свою роботу державні органи влади . Прибули нові педагогічні кадри із Східної України .

      Для даного періоду характерна велика плинність кадрів , хоча в Іванівській неповній середній школі у 1944- 1945 роках навчалось 336 учнів . Поряд з класами з українською мовою навчання були класи , або групи з польською мовою навчання .

      В 1946 році при Іванівській школі діяли групи малописьменних . В березні

1946 року 83 чоловіка дорослого населення віком від 14 до 45 років закінчило

школу малописьменних і їм були вручені відповідні документи . До 1953 року середню освіту здобули – 40 чоловік , вищу -12  .

      В 1957 році Іванівська восьмирічна школа стала середньою . Було проведено набір у 9 класи , пішло вчитись багато випускників попередніх років .

      У сільській десятирічці навчалось 269 дітей , 35 чоловік закінчили на цей період вищі навчальні та середньо-спеціальні навчальні заклади , ще 17 чоловік продовжили навчання .

      У 1959 році в селі ліквідовано неписьменність.

       Приміщення (старий корпус) було побудоване у ХІХ  столітті . В ньому було чотири класних кімнати , учительська , кабінет директора . Після 1939 року кількість класів збільшилась. Ще чотири класні кімнати знаходились у приміщенні колишньої сільської управи  Цей будинок довго використовувався , як шкільна їдальня .

      У 50-х роках збудовано пришкільні приміщення   для зберігання дров , торфу , збудована конюшня , майстерня  з обробки дерева і металу .В 1957 році почали будувати нове приміщення школи . За кілька років було добудовано спортзал , чотири великих класних кімнати , кабінет директора , лаборантську . Будівництво двоповерхового корпусу школи закінчене в 1973 році. ( фото № 2 )

          Іванівську  середню  школу в грудні 2008 року реорганізовано в НВК «Іванівська ЗОШ І-ІІІ ст.. – дитячий садок» на  даний момент в школі навчається 202 учні , працює 25 педагогічних працівники .

 

            Був також в селі  будинок читальні «Просвіта» з великою театральною залою і кімнатою для засідань управи та великою кімнатою , де містилася крамниця споживчої кооперації . Навпроти церкви був будинок управи села , так звана  «канцелярія» , а дальше , за дорогою великий  гмінний

                                                     -3-

 фруктовий  сад , що межував з шкільним подвір’ям  і новим мурованим будинком чотири класової школи з двома шкільними кімнатами . На початку ХХ століття було створене товариство «Просвіта» , головував в читальні «Просвіта» добрий господар Петро Ковальчук , який користувався великим авторитетом серед жителів села. За його ініціативи свідомі члени читальні розпочали боротьбу з пияцтвом , широкого розмаху при читальні набули роз’яснювальна , культосвітня та національна робота . Проголошення ЗУНР в 1918 році  розбудило свідомість селян , підняло національний дух . Велику роботу проводив син директора школи письменник , перекладач і фольклорист Капій Мирослав . Це дало позитивні результати . На початку війни юнаки добровільно вступали в ряди Січових стрільців . В 1924 році в селі Іванівка організовується товариство «Січ», а через деякий час створено товариство «Сокіл» .

          В Іванівці  12.11.1924року організовується таємна організація «Українська Військова Організація»(УВО) . На початку в склад УВО вступило 4 чоловіки ,

пізніше сюди ввійшли всі члени товариства «Січ» (16 чоловік) і всі члени товариства «Сокіл» . В цей час в селі вже діяли такі гуртки , як «Українська Молодь Христові» , «Союз сільських господарок», «Шкільне товариство» і інші             На початку 30-х років створена Організація Українських Націоналістів (ОУН) . Керував організацією Олійник Михайло , абсольвент  гімназії , його замісник Вербовський , учень гімназії . На початку року в склад входило 19 чоловік ,  організовані в трійки.

           Крім того , в Іванівці організовано районову екзекутиву , яка була підпорядкована повітовій (надрайоновій екзекутиві ) в Теребовлі.

         В склад Іванівської екзекутиви входило 14 трійок . Її очолили Ковальчук Петро , Любович Іван  та Вівчар Андрій . Сюди відносились Іванівка – 6 трійок, Глещава – 5 трійок та   Ілавче -3 трійки  .

          Восени  1939 року радянська влада розігнала читальню «Просвіти» решта всі гуртки само розпустилися , лише ОУН перейшла в підпілля . Вона  готова була до боротьби з новими окупантами . Розпочались розкуркулення , арешти в селі Іванівка , частину селян , названих куркулями вивезли в Сибір.

       14-15 липня 1941 року село окупували німці . У селі запанував новий окупаційний режим . Багато молоді відправлено на роботу в Німеччину . ОУН почала створювати військові підрозділи із створенням  УПА діяльність стала більш активною і системною . Неоднорідне за національним складом село розійшлося в поглядах боротьби . Селяни «маневрували» між різними впливами : оунівським, польським ,  німецьким . Було знищено кілька родин євреїв , які ховалися у землянках за селом .

       22 березня 1944 року Іванівка звільнена від німецької окупаційної влади . Знову повернулись радянські порядки , які проявились масовими арештами і репресіями . Багато патріотів із села тоді загинуло ,  багато вивезено на каторгу.

        Близько сотні чоловік , жителів села Іванівки не повернулись з фронті       Другої світової війни. Сколихнула  село і хвиля переселень народів по

національному походженні . Із Іванівки переселено близько двохсот поляків ,                                                 

                                                           -4-

а на їх місце посилили привезених із Лемківщини , Підляшшя ,  Закерзання українців .

       На підставі архівних даних перший протокол засідання виконкому сільської ради датований 15 січня 1947 року.

      Головою виконкому Іванівської сільської ради був Тихоліз Володимир Йосипович  .

     У листопаді 1948 року на засіданні виконкому розглядалося питання про організацію колгоспу. У грудні 1949 року в Іванівці  організовано дві артілі –

 70 –річчя Сталіна та імені Калініна . 25 листопада вони об’єднались в один колгосп . В різні часи головами колгоспу були Вербовецький , Гордієнко , Косяченко , Іотов , Кучер , Шубалий .

      Із 1974 року головою колгоспу став Білик Антон Іванович , який очолює вже реорганізоване сільськогосподарське підприємство в ПОП «Іванівське» і по сьогоднішній час . Білик А.І. –«Заслужений працівник сільського господарства України» , кавалер багатьох державних нагород.  ( фото № 3)

      Промислові обєкти в селі розвивались на початку ХХ століття . До 1919 року село належало до господарства пані Чорторийської , яка володіла 2371 моргами

землі і гуральнею . Потім господарство перейшло до Миколи Шатарського , який в 1928 році побудував в селі млин , який працює і до сьогоднішнього дня .

    9 липня 1939 року Завадський отримав дозвіл на виробництво поташу.

    На гуральні , або на Іванівському спиртозаводі в 1948 році сталася аварія з людськими жертвами , завод закрили , обладнання перевезли в село Кобиловолоки Теребовлянського району на місцевий спиртозавод , який працює і в даний час. В даний час в бувшому  приміщенні Іванівського спиртозаводу розміщений дитячий садок «Казка».  ( фото № 4 )

 

       Перші пам’ятні знаки в селі поставлені на честь скасування панщини в 1848 році . Два хрести , з яких один до цього часу знаходиться біля  УГКЦ Пресвятої Богородиці , а другий в полі , в урочищі «Дубовий Хрест» . На подвір’ї   церкви зберігся хрест , датований 1875 роком , на ньому напис : «Пам’ятка  братерства тверезості . Хрест побідив поганьство . Хрест  побідив і п’янство . 1875рік». Та в час розгулу атеїстичної пропаганди , більшість пам’ятників , які носили релігійний характер , а це пам’ятні хрести , фігури , пам’ятник-фігуру св..Станіслава просто знищено.

       Свою непросту історію має  і сільська церква . В результаті сфальсифікованих документів в 1962 році головою сільської ради Задорожною П.К. в селі Іванівка церква була закрита . Над церквою поглумилися , майно забрали , знищили .

      У    1989 році завдяки клопотанням жителів села церкву знову відкрили , а в 1992 році урочисто святкували її сторіччя . На честь 100-річчя церкви на подвір’ї  встановлено місійний дубовий хрест висотою 6 метрів .

      У  2000 році  сімя    Стечишин М.С. зробила пожертву , встановила дубовий хрест на подвір’ї церкви на честь 2000 ліття народження Ісуса Христа . 2005-2006рр. проведено капітальний зовнішній ремонт церкви (спонсорська допомога сім»ї Білика А.І.)    (фото № 5 )           - 5 -

         На  сільському кладовищі є могила Січового стрільця  . В переможному бою за село Іванівку 11 червня 1919 року між військами УГА та поляками , на «Зелені свята» загинуло четверо молодих стрільців . Їх похоронили разом в одній могилі . Пізніше родичі трьох загиблих останки перепоховали , а четвертий уродженець Сокальщини залишився на вічний спочинок в селі Іванівка в могилі Січових стрільців. В перший рік Незалежності України там було висипана висока могила , поставлено кам’яну плиту  з надписом : «Вічна слава січовим стрільцям , борцям за вільну Україну , 1919р.» Пізніше встановлений кам’яний метровий постамент , дубовий хрест висотою 2,5м. і прикріплено табличку з написом : «Тут спочиває стрілець УГА Роман Петльовський , уродженець Сокальщини. Загинув в 1919 році на Зелені свята , захищаючи вашу свободу. Борцям за волю України  вічная пам'ять». Кожного року на Зелені свята на могилі відправляється панахида.

       Недалеко від церкви , на початку 70-х років встановлено пам’ятник  присвячений загиблим воїнам  у Другій світовій війні . На невисокому постаменті висока постать жінки з гілкою в руці  і постамент з надписом : вічна слава односельчанам , які віддали своє життя в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками у Великій Вітчизняній війні 1941-1945рр. за свободу і незалежність рідної Батьківщини , за щастя прийдешніх поколінь» . У 1980 році здійснено реконструкцію пам’ятника , встановлено кам’яний стовп висотою 2,15м з написом  «1941-1945. Пам’ятай !» і чотири кам’яні стелли , де вибито всі прізвища односельчан , які загинули в роки війни . У 1995 році біля пам’ятника встановлено дубовий хрест висотою 5 метрів . Кожного року  9 травня у День пам’яті полеглих  відправляється панахида .

      У перший рік незалежності України в парку по вулиці Відхоростків  встановлено пам’ятний хрест . На невисокому земляному масиві з каменя змуровано постамент , на якому встановлено хрест висотою 1,2м. весь пам’ятник має 3 м. висоти . На пам’ятнику напис : Закладено в першу річницю проголошення Незалежності України . 16.07.1991р.

Кожного року 24 серпня , біля пам’ятника відправляється молебен , організовується святкове дійство .

       Урочисте відкриття пам’ятника Т.Г.Шевченку відбулося 15 серпня 1993 року.  На насипному кургані в центрі села постав величний пам’ятник . На двометровому кам’яному постаменті стоїть сама постать Т.Г.Шевченка  . Висота постаті – 2,5м. Пам’ятник вилитий і окований міддю. На постаменті напис : «Безсмертному Прометею – від жителів с. Іванівка . 1993р.». З другої сторони : «Обніміться  ж брати мої , молю вас , благаю . Т.Шевченко». Щороку 9 березня , у день народження Великого Кобзаря відправляється панахида , випускники місцевої школи проводять там урочистості з нагоди закінчення школи .(фото №6)

        У центрі села встановлений ще один пам’ятник . Це кам’яна стелла висотою з одного боку  - 2м. , з другого -  1м. , довжиною – 3м. . Пам’ятник освячено 14 жовтня 1998 року в день Покрови Пресвятої Богородиці . На стеллі напис : «Борцям за волю України» , цей пам’ятник присвячений воїнам УПА . Кожного року , на Покрову , 14 жовтня відправляється панахида. ( фото № 7)

                                    - 6 -

         В селі Іванівка в 1967 році завершено будівництво сільського Будинку культури та бібліотеки . Будинок культури розрахований    на  500   посадочних місць .  ( фото № 8)

     Фонд сільської бібліотеки нараховує 10000 примірників книг . Перші письмові згадки про читальню «Просвіта» віднайдено в книзі «Теребовлянська земля» виданої в 1968р. в Нью-Йорку.

     У 1930 році польський уряд видав декларацію про розпуск українських читалень . Але жителі села свою читальню відстояли . За даними Микулинецького архіву перше документальне підтвердження про роботу бібліотеки датується    8 лютого 1948 року . На засіданні виконкому сільської ради розглядалося питання про роботу сільського клубу і бібліотеки . Зав бібліотекою тоді була  Місюра Надія Прокопівна.  У 1962 році бібліотеку прийняла Кузик Ганна Іванівна (Гуменюк) , яка пропрацювала до 1997 р.  З кінця 90-х років зав. бібліотекою призначено Дацько Марію Павлівну , яка працює до сьогоднішнього дня. Бібліотечні працівники стараються всі спільні міроприємства зафіксовувати в альбомі «Історія села Іванівки» , веденням якого займаються вже біля 5 років.

 

        Відомі уродженці  села :

      Садовський  Ігор Григорович – 9.04.1956р.н. відомий лікар-хірург Ніжинської ЦРЛ Чернігівської області.

       Заляпський Іван Володимирович  - 13.05.1944.   відомий художник .

       Царик (Зенчак) Ольга Михайлівна  - 02.09.1974. – працює на кафедрі іноземних мов Тернопільського ДТУ і Тернопільського НЕУ.

        Жовнич Іван Григорович  - 26.01.1955р.н. – архітектор , член Спілки дизайнерів України.

        Заверуха Олег Михайлович –4.04. 1958р.н.- доцент кафедри хімії Львівської  комерційної академії.

       Явний  Іван  Михайлович – 27.04.1933р.н. – поет , художник , з 1966-1992рр незмінний директор школи .

        У липні 2015 року Іванівська сільська рада об’єднана навколо себе ще три сільських ради: Сороцьку, Ілавченську та Глещавську  17 липня 2017 року утворилася Іванівська сільська рада об’єднаної територіальної громади.

          25 жовтня 2015 року головою Іванівської громади обраний Шафранович Руслан Васильович.

   

        

  

 

 

gromada.org.ua

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь