Іванівська громада
Теребовлянський район, Тернопільська область

Іванівка

                 ІСТОРІЯ  СЕЛА  ІВАНІВКА

 

      На безмежній рівнині Подільського краю , на просторому живописному краєвиді , розташоване мальовниче село Іванівка . Воно віддалене  на три кілометри від автомобільної траси Теребовля-Гримайлів , в протилежній стороні на південь 6 км  від залізничної станції Деренівка  та на віддалі 15 км  від райцентру  Теребовля .

            Село Іванівка  є центром сільської ради , до якої ще входить село Лозівка , в недалекому минулому до Іванівської сільської ради входив хутір Вікторівка , але як адміністративно-територіальна одиниця перестала існувати через відсутність жителів . Відділення «Довге» перейшло в підпорядкування Мшанецької сільської ради , так як останнє знаходиться на землях вищезгаданої сільської ради .

         В регіональному плані село знаходиться на території Подільської височини , у вододільній частині рік басейнів Серет і Збруча , в місцині витоків річки Тайни , які створюють в межах населеного пункту чотири мальовничі ставки загальною площею 22га водного плеса .

               Географічні координати села Іванівка

                       49*17  пн.ш.   і  25*48  сх.д.

            Клімат помірно континентальний із нежарким літом , м’якою зимою і достатньою кількістю опадів . Середньорічна температура повітря коливається від  6.9* С до 7.3*С . Середня температура січня - 8*С , липня +15*С . Рельєф села рівнинний , грунти-чорноземи опідзолені , мають гумусовий шар (80-90см).

          Село Іванівка лежить у лісостеповій зоні . Лісів на території сільської ради не має .

          Станом  за 2008-2009роки в селі Іванівка зареєстровано:

          2008 рік – 1528 чоловік населення ;    470 дворів  ;

          2009 рік – 1541 чоловік  населення ;    457дворів .

      Перша згадка про село відома з 1576 року , коли дипломом короля Степана Баторія визначено границі Теребовлянських ґрунтів.

      Щодо походження самої назви села існує дві версії . Одна твердить , що першим жителем села був Іван  Буда , за походженням татарин , який потрапив колись у полон до Київських князів , але скоро здобув їхню довіру і отримав дозвіл оселитись у нашій місцевості . Друга версія така: колись ці землі належали князю Івану , від імені якого пішла назва села .

      Найбільш достовірні факти з історії села збереглись із середини ХІХ століття. За даними перепису 1869року в селі  проживало 1701 чоловік .

    У 1900році зроблено найдетальніший перепис населення :

                  - греко-католики   -  1521 чоловік ;

                  - римо- католики  -   996  чоловік ;

                  - жиди                    -     64 чоловіка .

  Усього 2581 чоловік , із них користувались українською мовою 1632 чоловіка , польською – 949 чоловік . В селі було дві релігійні громади.

                                                             - 1-

   До 1880 року в селі була стара дерев’яна  церква . Мала вона приблизно 200 років , бо над вхідними дверима був напис «Той дім направив Микола Шуманчовський – Теребовлянський ловчий – 1739р.», а перед порогом тої церкви була кам’яна плита- надгробок « з року 1617». Нову , гарну церкву , у візантійському стилі господарі села Іванівка побудували її посередині великої площі , з якої розходилися дороги у всіх напрямках села. Звідки ведуть дороги у вулиці «Межи шляхтою», «За цвинтаром», «За Вавриком», «Волощина», «Від двора», «Від Хоросткова», «Горбочок», «Пригірка», «Кут».

    Довкола церкви , що її будову закінчено в 1888 році  і дзвіниці , побудованої у 1892 році був великий цвинтар , обсаджений смерековими деревами  . Крім греко-католицької церкви перед другою світовою війною , в селі було гарне , просторе проборство , з новим багатокімнатним будинком , господарськими будівлями і чудовий сад посаджений отцем Пєсцьоровським .

    В центрі села була римо-католицька церква з проборством , яка збудована на початку ХХ століття . Вона відіграла велику роль в розбудженні польського національного життя , в чому їй допомагала колоніальна політика польського уряду . До того римо-католики села Іванівка їздили молитися в місто Теребовля .

 

          На даний час в колишньому проборстві  , яке збудоване  1928 року знаходиться амбулаторія загальної практики сімейної медицини (АЗПСМ) і сільська рада . Зовнішній об’єм будівлі становить 715м .куб., загальна площа 153м.кв.

      Перша  згадка про працівників датується  1945 роком . Фельдшер , який працював на ФАПі з 1945-1949рр – Красний І.

     В 1950 році відкрився колгоспний родом на 6 ліжок , який функціонував до 1965року .

     З 1993 року ФАП  переведено в амбулаторію , до якої відносяться два ФАПи

ФП с.Лозівка і ФАП  с. Глещава .

    В  2009 році  власними силами і з допомогою спонсора ПОП «Іванівське» директор Білик А.І. провели капітальний ремонт приміщення , підведена водо каналізація .   ( фото  № 1 )

    

 

          Після поділу Польщі в селі Іванівка 27 березня 1854 року  заснована школа і називалась вона тривіальною .

         На 1881 рік школа була вже двокласовою . Діти , навчаючись в ній , отримували елементарні знання з основних предметів . З 1 липня 1888 року Іванівська школа підпорядковувалась шкільному округу з окремим  шкільним  інспектором  окремої шкільної ради в Теребовлі .

        Після першої світової війни в селі Іванівка  була чотирьох класна школа . Директором тоді був п. Капій – відомий західно-український поет .

        У 30-х роках ХХ століття школа стала семирічною . У ній навчалось 170 дітей , було 10 учителів . На цей час школа відігравала важливу роль в

                                                  -2-

 

національно-духовному житті села . З приходом радянської армії на терени

Західної України в вересні 1939 року до школи прийшли нові вчителі , в основному вихідці із східних областей України . У цей час у школі почали викладати фізику, біологію та інші предмети . Школа функціонувала і під час  німецької окупації 1941- 1944 роки , існувала нехватка кваліфікованих педагогів , тому і деякі предмети в школі викладали жителі села , в минулому випускники гімназій .

       Після визволення району  ( с. Іванівки) від німецьких окупантів відновлюють свою роботу державні органи влади . Прибули нові педагогічні кадри із Східної України .

      Для даного періоду характерна велика плинність кадрів , хоча в Іванівській неповній середній школі у 1944- 1945 роках навчалось 336 учнів . Поряд з класами з українською мовою навчання були класи , або групи з польською мовою навчання .

      В 1946 році при Іванівській школі діяли групи малописьменних . В березні

1946 року 83 чоловіка дорослого населення віком від 14 до 45 років закінчило

школу малописьменних і їм були вручені відповідні документи . До 1953 року середню освіту здобули – 40 чоловік , вищу -12  .

      В 1957 році Іванівська восьмирічна школа стала середньою . Було проведено набір у 9 класи , пішло вчитись багато випускників попередніх років .

      У сільській десятирічці навчалось 269 дітей , 35 чоловік закінчили на цей період вищі навчальні та середньо-спеціальні навчальні заклади , ще 17 чоловік продовжили навчання .

      У 1959 році в селі ліквідовано неписьменність.

       Приміщення (старий корпус) було побудоване у ХІХ  столітті . В ньому було чотири класних кімнати , учительська , кабінет директора . Після 1939 року кількість класів збільшилась. Ще чотири класні кімнати знаходились у приміщенні колишньої сільської управи  Цей будинок довго використовувався , як шкільна їдальня .

      У 50-х роках збудовано пришкільні приміщення   для зберігання дров , торфу , збудована конюшня , майстерня  з обробки дерева і металу .В 1957 році почали будувати нове приміщення школи . За кілька років було добудовано спортзал , чотири великих класних кімнати , кабінет директора , лаборантську . Будівництво двоповерхового корпусу школи закінчене в 1973 році. ( фото № 2 )

          Іванівську  середню  школу в грудні 2008 року реорганізовано в НВК «Іванівська ЗОШ І-ІІІ ст.. – дитячий садок» на  даний момент в школі навчається 202 учні , працює 25 педагогічних працівники .

 

            Був також в селі  будинок читальні «Просвіта» з великою театральною залою і кімнатою для засідань управи та великою кімнатою , де містилася крамниця споживчої кооперації . Навпроти церкви був будинок управи села , так звана  «канцелярія» , а дальше , за дорогою великий  гмінний

                                                     -3-

 фруктовий  сад , що межував з шкільним подвір’ям  і новим мурованим будинком чотири класової школи з двома шкільними кімнатами . На початку ХХ століття було створене товариство «Просвіта» , головував в читальні «Просвіта» добрий господар Петро Ковальчук , який користувався великим авторитетом серед жителів села. За його ініціативи свідомі члени читальні розпочали боротьбу з пияцтвом , широкого розмаху при читальні набули роз’яснювальна , культосвітня та національна робота . Проголошення ЗУНР в 1918 році  розбудило свідомість селян , підняло національний дух . Велику роботу проводив син директора школи письменник , перекладач і фольклорист Капій Мирослав . Це дало позитивні результати . На початку війни юнаки добровільно вступали в ряди Січових стрільців . В 1924 році в селі Іванівка організовується товариство «Січ», а через деякий час створено товариство «Сокіл» .

          В Іванівці  12.11.1924року організовується таємна організація «Українська Військова Організація»(УВО) . На початку в склад УВО вступило 4 чоловіки ,

пізніше сюди ввійшли всі члени товариства «Січ» (16 чоловік) і всі члени товариства «Сокіл» . В цей час в селі вже діяли такі гуртки , як «Українська Молодь Христові» , «Союз сільських господарок», «Шкільне товариство» і інші             На початку 30-х років створена Організація Українських Націоналістів (ОУН) . Керував організацією Олійник Михайло , абсольвент  гімназії , його замісник Вербовський , учень гімназії . На початку року в склад входило 19 чоловік ,  організовані в трійки.

           Крім того , в Іванівці організовано районову екзекутиву , яка була підпорядкована повітовій (надрайоновій екзекутиві ) в Теребовлі.

         В склад Іванівської екзекутиви входило 14 трійок . Її очолили Ковальчук Петро , Любович Іван  та Вівчар Андрій . Сюди відносились Іванівка – 6 трійок, Глещава – 5 трійок та   Ілавче -3 трійки  .

          Восени  1939 року радянська влада розігнала читальню «Просвіти» решта всі гуртки само розпустилися , лише ОУН перейшла в підпілля . Вона  готова була до боротьби з новими окупантами . Розпочались розкуркулення , арешти в селі Іванівка , частину селян , названих куркулями вивезли в Сибір.

       14-15 липня 1941 року село окупували німці . У селі запанував новий окупаційний режим . Багато молоді відправлено на роботу в Німеччину . ОУН почала створювати військові підрозділи із створенням  УПА діяльність стала більш активною і системною . Неоднорідне за національним складом село розійшлося в поглядах боротьби . Селяни «маневрували» між різними впливами : оунівським, польським ,  німецьким . Було знищено кілька родин євреїв , які ховалися у землянках за селом .

       22 березня 1944 року Іванівка звільнена від німецької окупаційної влади . Знову повернулись радянські порядки , які проявились масовими арештами і репресіями . Багато патріотів із села тоді загинуло ,  багато вивезено на каторгу.

        Близько сотні чоловік , жителів села Іванівки не повернулись з фронті       Другої світової війни. Сколихнула  село і хвиля переселень народів по

національному походженні . Із Іванівки переселено близько двохсот поляків ,                                                 

                                                           -4-

а на їх місце посилили привезених із Лемківщини , Підляшшя ,  Закерзання українців .

       На підставі архівних даних перший протокол засідання виконкому сільської ради датований 15 січня 1947 року.

      Головою виконкому Іванівської сільської ради був Тихоліз Володимир Йосипович  .

     У листопаді 1948 року на засіданні виконкому розглядалося питання про організацію колгоспу. У грудні 1949 року в Іванівці  організовано дві артілі –

 70 –річчя Сталіна та імені Калініна . 25 листопада вони об’єднались в один колгосп . В різні часи головами колгоспу були Вербовецький , Гордієнко , Косяченко , Іотов , Кучер , Шубалий .

      Із 1974 року головою колгоспу став Білик Антон Іванович , який очолює вже реорганізоване сільськогосподарське підприємство в ПОП «Іванівське» і по сьогоднішній час . Білик А.І. –«Заслужений працівник сільського господарства України» , кавалер багатьох державних нагород.  ( фото № 3)

      Промислові обєкти в селі розвивались на початку ХХ століття . До 1919 року село належало до господарства пані Чорторийської , яка володіла 2371 моргами

землі і гуральнею . Потім господарство перейшло до Миколи Шатарського , який в 1928 році побудував в селі млин , який працює і до сьогоднішнього дня .

    9 липня 1939 року Завадський отримав дозвіл на виробництво поташу.

    На гуральні , або на Іванівському спиртозаводі в 1948 році сталася аварія з людськими жертвами , завод закрили , обладнання перевезли в село Кобиловолоки Теребовлянського району на місцевий спиртозавод , який працює і в даний час. В даний час в бувшому  приміщенні Іванівського спиртозаводу розміщений дитячий садок «Казка».  ( фото № 4 )

 

       Перші пам’ятні знаки в селі поставлені на честь скасування панщини в 1848 році . Два хрести , з яких один до цього часу знаходиться біля  УГКЦ Пресвятої Богородиці , а другий в полі , в урочищі «Дубовий Хрест» . На подвір’ї   церкви зберігся хрест , датований 1875 роком , на ньому напис : «Пам’ятка  братерства тверезості . Хрест побідив поганьство . Хрест  побідив і п’янство . 1875рік». Та в час розгулу атеїстичної пропаганди , більшість пам’ятників , які носили релігійний характер , а це пам’ятні хрести , фігури , пам’ятник-фігуру св..Станіслава просто знищено.

       Свою непросту історію має  і сільська церква . В результаті сфальсифікованих документів в 1962 році головою сільської ради Задорожною П.К. в селі Іванівка церква була закрита . Над церквою поглумилися , майно забрали , знищили .

      У    1989 році завдяки клопотанням жителів села церкву знову відкрили , а в 1992 році урочисто святкували її сторіччя . На честь 100-річчя церкви на подвір’ї  встановлено місійний дубовий хрест висотою 6 метрів .

      У  2000 році  сімя    Стечишин М.С. зробила пожертву , встановила дубовий хрест на подвір’ї церкви на честь 2000 ліття народження Ісуса Христа . 2005-2006рр. проведено капітальний зовнішній ремонт церкви (спонсорська допомога сім»ї Білика А.І.)    (фото № 5 )           - 5 -

         На  сільському кладовищі є могила Січового стрільця  . В переможному бою за село Іванівку 11 червня 1919 року між військами УГА та поляками , на «Зелені свята» загинуло четверо молодих стрільців . Їх похоронили разом в одній могилі . Пізніше родичі трьох загиблих останки перепоховали , а четвертий уродженець Сокальщини залишився на вічний спочинок в селі Іванівка в могилі Січових стрільців. В перший рік Незалежності України там було висипана висока могила , поставлено кам’яну плиту  з надписом : «Вічна слава січовим стрільцям , борцям за вільну Україну , 1919р.» Пізніше встановлений кам’яний метровий постамент , дубовий хрест висотою 2,5м. і прикріплено табличку з написом : «Тут спочиває стрілець УГА Роман Петльовський , уродженець Сокальщини. Загинув в 1919 році на Зелені свята , захищаючи вашу свободу. Борцям за волю України  вічная пам'ять». Кожного року на Зелені свята на могилі відправляється панахида.

       Недалеко від церкви , на початку 70-х років встановлено пам’ятник  присвячений загиблим воїнам  у Другій світовій війні . На невисокому постаменті висока постать жінки з гілкою в руці  і постамент з надписом : вічна слава односельчанам , які віддали своє життя в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками у Великій Вітчизняній війні 1941-1945рр. за свободу і незалежність рідної Батьківщини , за щастя прийдешніх поколінь» . У 1980 році здійснено реконструкцію пам’ятника , встановлено кам’яний стовп висотою 2,15м з написом  «1941-1945. Пам’ятай !» і чотири кам’яні стелли , де вибито всі прізвища односельчан , які загинули в роки війни . У 1995 році біля пам’ятника встановлено дубовий хрест висотою 5 метрів . Кожного року  9 травня у День пам’яті полеглих  відправляється панахида .

      У перший рік незалежності України в парку по вулиці Відхоростків  встановлено пам’ятний хрест . На невисокому земляному масиві з каменя змуровано постамент , на якому встановлено хрест висотою 1,2м. весь пам’ятник має 3 м. висоти . На пам’ятнику напис : Закладено в першу річницю проголошення Незалежності України . 16.07.1991р.

Кожного року 24 серпня , біля пам’ятника відправляється молебен , організовується святкове дійство .

       Урочисте відкриття пам’ятника Т.Г.Шевченку відбулося 15 серпня 1993 року.  На насипному кургані в центрі села постав величний пам’ятник . На двометровому кам’яному постаменті стоїть сама постать Т.Г.Шевченка  . Висота постаті – 2,5м. Пам’ятник вилитий і окований міддю. На постаменті напис : «Безсмертному Прометею – від жителів с. Іванівка . 1993р.». З другої сторони : «Обніміться  ж брати мої , молю вас , благаю . Т.Шевченко». Щороку 9 березня , у день народження Великого Кобзаря відправляється панахида , випускники місцевої школи проводять там урочистості з нагоди закінчення школи .(фото №6)

        У центрі села встановлений ще один пам’ятник . Це кам’яна стелла висотою з одного боку  - 2м. , з другого -  1м. , довжиною – 3м. . Пам’ятник освячено 14 жовтня 1998 року в день Покрови Пресвятої Богородиці . На стеллі напис : «Борцям за волю України» , цей пам’ятник присвячений воїнам УПА . Кожного року , на Покрову , 14 жовтня відправляється панахида. ( фото № 7)

                                    - 6 -

         В селі Іванівка в 1967 році завершено будівництво сільського Будинку культури та бібліотеки . Будинок культури розрахований    на  500   посадочних місць .  ( фото № 8)

     Фонд сільської бібліотеки нараховує 10000 примірників книг . Перші письмові згадки про читальню «Просвіта» віднайдено в книзі «Теребовлянська земля» виданої в 1968р. в Нью-Йорку.

     У 1930 році польський уряд видав декларацію про розпуск українських читалень . Але жителі села свою читальню відстояли . За даними Микулинецького архіву перше документальне підтвердження про роботу бібліотеки датується    8 лютого 1948 року . На засіданні виконкому сільської ради розглядалося питання про роботу сільського клубу і бібліотеки . Зав бібліотекою тоді була  Місюра Надія Прокопівна.  У 1962 році бібліотеку прийняла Кузик Ганна Іванівна (Гуменюк) , яка пропрацювала до 1997 р.  З кінця 90-х років зав. бібліотекою призначено Дацько Марію Павлівну , яка працює до сьогоднішнього дня. Бібліотечні працівники стараються всі спільні міроприємства зафіксовувати в альбомі «Історія села Іванівки» , веденням якого займаються вже біля 5 років.

 

        Відомі уродженці  села :

      Садовський  Ігор Григорович – 9.04.1956р.н. відомий лікар-хірург Ніжинської ЦРЛ Чернігівської області.

       Заляпський Іван Володимирович  - 13.05.1944.   відомий художник .

       Царик (Зенчак) Ольга Михайлівна  - 02.09.1974. – працює на кафедрі іноземних мов Тернопільського ДТУ і Тернопільського НЕУ.

        Жовнич Іван Григорович  - 26.01.1955р.н. – архітектор , член Спілки дизайнерів України.

        Заверуха Олег Михайлович –4.04. 1958р.н.- доцент кафедри хімії Львівської  комерційної академії.

       Явний  Іван  Михайлович – 27.04.1933р.н. – поет , художник , з 1966-1992рр незмінний директор школи .

        У липні 2015 року Іванівська сільська рада об’єднана навколо себе ще три сільських ради: Сороцьку, Ілавченську та Глещавську  17 липня 2017 року утворилася Іванівська сільська рада об’єднаної територіальної громади.

          25 жовтня 2015 року головою Іванівської громади обраний Шафранович Руслан Васильович.