A A A K K K
для людей із порушенням зору
Іванівська громада
Тернопільська область

Історія села Сороцьке

Подорож у минуле

                                                                               Моє село овіяне вітрами,

Твоя історія цікава і давна.

      Тут турки проходили і татари,

         Через село дорога їх вела,

     Й боролися за волю України,

                                                                                Славетні воїни УПА.

                                                                           О. В. Свистун

Село своїми коріннями сягає княжої доби Руси-України. Від найдавнішого часу воно належало до Теребовлянської волости. Зі сходу і північного сходу в давнину до нього підступали ліси, які селяни невтомно корчували, а зруб засівали зерном. На заході – землі Микулина (Микулин як назву частини своїх піль і досі знають сорочани), що згадуються від ХІІ-ХІІІ ст. у Галицько-Волинському літописі. Цілком можливо, що на ранньому етапі своєї історії село належало боярину чи дружиннику Микулі.

Саме ж Сороцьке вперше згадано у писемних пам`ятках від 1423 р. А в актах гродських і земських під 1474 роком як село Соське (Soskie), володарем якого був королівський намісник Мацей з Старої Ломжи.

Село було розміщене між сучасними селами Митниця і Сороцьке, де проходив Чумацький шлях.

Існують дві версії про походження назви села. Згідно першої версії назва пішла від першого її жителя – Сорока. За іншою версією – група людей, врятованих від татарської навали, сховалася в лісі і над ними в той час почали літати сороки, які своїм криком видали їх. Найбільш ймовірною є перша версія.

Під час монголо-татарської навали на Русь це село було зруйноване. Дуже маленька частина жителів перебралась далі від головного шляху і поселилась в районі річки Сорочанки.

Таке переселення було вигідним: з трьох сторін його оточували болота, а західна  сторона -  лісом. Тепер це сучасна територія вулиці Будзяки. Згідно зі спогадами вчителя-пенсіонера Свистуна Івана Васильовича (1895 р. н.), назва вулиці Будзяки походить від назви «будзяцькі татари», які населяли цю вулицю. Характерно те, що люди з цього покоління смаглявошкірі. І саме Будзяки є найстарішою частиною села з двома прилеглими Кутами («Кут біля цвинтаря» і «Кут біля млина»).

Уже в XIV ст. з`являються оселі у верхній частині села, яка нині називається Центр або Центро.

У XI-XIV ст. територія села входила до складу Галицького, а із      1199 року – Галицько-Волинського князівства.

Протягом 1349-1352 р.р. Галицьку землю захоплювали польські феодали, в тому числі і Сороцьке опинилося під владою польських магнатів. Про це свідчить такий факт, що у 1474 році село належало наміснику  польського короля Мацею. За нього назва населеного пункту була  Соське.

У XVI ст. Сороцьке швидко розширюється на схід. Селяни побудували церкву у центрі населеного пункту, яка стала осередком зібрання віч, селянських рад, а також відбувалися усі найважливіші громадські дійства.   При церкві упорядковується перше сільське кладовище.

Довгі роки Будзяки були з’єднані з Центром водою. Згодом споруджено насип і подекуди прокладено дерев`яну дорогу.

Нового слова про свою історію Сороцьке ще чекає від археологів. На окрему увагу під цим оглядом заслуговують територія Будзяк, а також землі За Горою, Будзяцька Дубина і Середній Горб, де, за легендою, мали б осісти перші сорочани. Варто було б обстежити поля, які звуться Микулин.

Село часто горіло і не раз зазнавало спустошення татарських і турецьких набігів – вітка Чорного шляху пролягала побіч села Пізнанка (нині Поділля) через Митницю на Ходачків і Тернопіль, а від нього з Митниці до Сороцького рукою подати. У 1649 році в селі порожніми залишилося 47 садиб. Нищили село неврожаї, епідемії. Нещадно грабували село польські жовніри, караючи невинних людей за невиплату грошей королівським скарбом. Особливо лютував на Теребовлянщині загін німецьких драгунів-найманців під командою Я. Вайгерта. Грабунки Сороцького відомі й    пізніше – 1715 р. село спустошує снятинський гарнізон.

Яскравою сторінкою в історії села була національно-визвольна війна під проводом Б. Хмельницького, в якій сорочани взяли участь у боротьбі проти польського гніту. Багато селян вирушило тоді з козацьким військом на захід.

Приблизно до середини XV ст. Сороцьке було королівщиною, пізніше король віддає (дарує) його за заслуги приватним особам.

Після польського намісника Мацея с. Сороцьке належало довший час польському графу Потоцькому, який жахливо відносився до селян. Панщина доходила до 4-5 днів на тиждень. За будь-яку незначну провину сорочан тяжко карали. Вся управа графа складалась переважно з поляків, яких запрошували з Польщі. Про розквіт села чи про покращення долі селян не могло бути і мови.

Завантажити повну версію

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Створення нового проекту

Увага! З метою недопущення маніпуляцій суспільною думкою редагування ТА ВИДАЛЕННЯ даного проекту після його збереження буде не можливим! Уважно ще раз перевірте текст на предмет помилок та змісту.

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Авторизація

УВАГА!

Шановні користувачі нашого сайту. В процесі авторизації будуть використані і опубліковані Ваші:

Прізвище, ім'я та по батькові, а також регіон прописки.

Решта персональних даних не будуть зберігатися і не можуть бути використані без Вашого відома.